Львівяночка | Дата: Неділя, 31.05.2015, 17:45 | Повідомлення # 1 |
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1275
Статус: Offline
| Жив колись у Львові гицель. Та такий підступний і жорстокий, що світ таких не бачив. Не мав жалю навіть до маленьких цуциків і кошенят - ловив усіх, що йому потрапляли на очі, дер з них шкури і шив шапки. Жив якраз під Гицлевою горою у яру, геть зарослому бузиною, у глиняній халабуді. Довкола халабуди на тичках сушилися собачі і котячі шкури, наповнюючи смородом довкілля. Але гицлеві ті пахнидла не перешкоджали, міг вдихати їх і вночі і вдень. Та довелося і гицлеві розплатитися за свої лихі вчинки. Якось він побачив дивовижну кішечку, що вигрівалася собі на сонці на самім вершечку Гицлевої гори. І була та кішечка незвичайна, бо мала яскраву ясно-зелену барву. Так по правді, то гицель ледве її розрізнив серед трав і квітів, але око мав набите, а бідна кішечка не мала жодної змоги врятуватися. Гицель підкрався і піймав її у сітку. -Але то буде шапка! - тішився він. - Ніхто такої не має. Певно, продам її за дуже добрі гроші. Іось коли він уже спустився до свого яру і збирався бідну кішечку вбити, як раптом перед ним з'явилася жінка в зеленій сукні і з розпущеним зеленим волоссям, в якому тріпотіли крильцями метелики, дзвеніли стриконики і дзумріли бджілки.
Гицель закляк зі страху, здогадуючись, що бачить Бузинову пані. -Як ти посмів упіймати мою улюблену кішечку, плюгавий гицлю? Її гнівний голос пригнув бідолаху мало не до землі, готовий був уже простелитися перед нею, перетворитися на комашку і загубитися у траві. -Ой, ясна пані, я не знав... не думав... я нічого поганого не збирався їй зробити... така гарна киця... муррр-няу... хотів лише погратися і відпустити... щоб я з цього місця не зійшов, коли брешу! Бузинова пані, підхопила на руки свою кицю і кинула, відходячи, через плече: -Брехун! Віднині ти більше ніколи не зійдеш із цього місця! По тих словах вона зникла, а схили яру в одну мить стулилися докупи, поховавши навіки і гицля, і його халабуду. Відтоді іноді ночами у підніжжі Гицлевої гори чуються розпачливі крики гицля і гавкіт собак.
|
|
| |