П`ятниця, 29.03.2024, 17:03
Вітаю Вас Гість

Великий Львівський ПРАЙД

Юрій ВИННИЧУК "Рука перевертня" - ФОРУМ

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
ФОРУМ » Старовинна та новітня історія Львова » Історія та легенди міста » Юрій ВИННИЧУК "Рука перевертня"
Юрій ВИННИЧУК "Рука перевертня"
ЛьвівяночкаДата: Неділя, 31.05.2015, 16:35 | Повідомлення # 1
Група: Адміністратори
Повідомлень: 1275
Репутація: 0
Статус: Offline

У першій половині XVII століття, на околиці Львова мешкав Базилій Горошинський, чоловік маєтний і поважний. Його помістя розкинулося на березі Полтви, а за річкою темніли густі ліси, де водилося чимало звірини, і пан Базилій частенько вибирався зі своїми собаками на полювання. Про цей ліс ширилися погані чутки, селяни остерігалися заходити углиб лісу без зброї. Вважалося, що там об'явилося якесь чудовисько схоже на вовка, і вже були випадки, що воно нападало на людей. Однак сам пан Базилій вважав ці чутки забобонами.
Одного вересневого дня 1624 року приїхав у гості до пана Базилія його давній товариш Северин Мостович, який був запеклим мисливцем і цілими днями полюбляв блукати лісами, полюючи на фазанів, тетеруків чи зайців. У гостях він теж байдиків не бив і почав намовляти господаря піти разом на лови, але той відмовився, бо чекав на жінку, котра повинна була повернутися від своїх батьків. Пан Базилій сказав, що як тільки дружина повернеться, він наздожене пана Северина. Гостевіне зосталося нічого іншого, як, прихопивши мушкета і торбу, податися до лісу самому.
Тим часом пан Базилій, так і не дочекавшись своєї жінки і подумавши, що вона залишилась у батьків ночувати, вирішив прилучитися до гостя. Уже вечоріло, сонце саме золотило верхівки дерев. Пан Базилій проминув просіку і, коли став спускатися в долину, де водилося багацько різної дичини, почув якусь шамотанину і крик. За хвилю побачив свого товариша серед потовченої трави і вирваних із корінням кущів. Весь його вигляд свідчив, що пережив якусь неприємну пригоду. Наблизившись, пан Базилій вжахнувся: його гість з розгубленим виглядом озирався на боки, мовби чекаючи нападу, вбрання мав пошарпане і заляпане кров'ю, руки подряпані, страх палав у його очах.
-Що сталося? - здивувався пан Базилій.
-Щойно на мене напала дуже велика вовчиця! Я вистрілив і не попав. Вона скочила
на мене, і я вперіщив її по голові кольбою. Вона покотилася по траві, а я вихопив меча і, коли вовчиця скочила на мене знову, рубонув її навідліг і відрубав лапу. Після цього вона зі страшним скавулінням щезла. Лапу я сховав у торбу. Зараз тобі покажу, щоб ти не думав, ніби я вигадав.
Але пан Базилій узяв його за руку і потягнув нагору.
-Вдома покажеш, ходімо звідси. Якщо це та вовчиця, яка вже тут тривалий час наводить жах, то краще нам чимдуж звідси ушитися. Коли вони прийшли на подвір'я, пан Северин розв'язав торбу і витрусив свого трофея. Але на їхнє здивування звідти вивалилася не вовча лапа, а жіноча рука з перснями. Господар скрикнув, упізнавши у тих перснях коштовності своєї дружини.
В цей час із будинку вибіг слуга:
-Пане! Пані вже вдома, але з ними біда. Вони всенькі у крові. Я вже послав по лікаря. Господарі його гість притьмом вбігли до будинку і побачили господиню в ліжку у напівпритомному стані, ліва рука була зав'язана хустиною. На хустині і
простирадлі виднілася кров.
-Це була ти! - вигукнув господар.
-Я помираю... - простогнала жінка. - Я боялася тобі розповідати про те, що я
перевертень. Я кохала тебе.
Пан Базилій вжахнувся. У цю хвилину з'явився лікар, він розв'язав хустину, і всі побачили, що ліва долоня у жінки відрубана. Збадавши хвору, лікар сказав:
-Вона втратила багато крові, але її життю ніщо не загрожує.
Господар і гість вийшли на подвір'я.
-Гадаю, ви повинні дати знати до магістрату, про цю подію, - сказав пан
Северин.
-Можете не сумніватися. Але зачекаю кілька днів, доки вона одужає.
-Ви дуже ризикуєте. Жити в одному помешканні з таким чудовиськом?
-Вона моя жінка. І вона ніколи себе не виявляла як чудовисько.
-Як знаєте, - стенув плечима пан Северин. - Зі свого боку обіцяю не розголошувати цієї пригоди. Але й ви не надто зволікайте, бо хтозна чим це все ще для вас може закінчитися.
Натому вони попрощалися. Пан Базилій сів біля хворої і не знав, що має казати. Жінка перша озвалася. Тихим втомленим голосом розповіла те, про що нікому не розповідала. Як до неї посватався один шляхтич, а вона йому відмовила і за те мати того шляхтича, люта відьма, прокляла її. Вона ж думала, що то минеться і проклін не буде мав сили,
але сталося інакше, раз на місяць жінка тікала до лісу, перекидалася на здоровенну вовчицю і полювала на людей.
Пан Базилій довго думав, що має чинити, і врешті, коли дружині стало легше, повіз її до монастиря бернардинів. Монахи, вислухавши всю історію, сказали, що нічого обіцяти не можуть, але спробують якось лихові зарадити. Жінку посадили у залізну кліть, а монахи стали читати над нею молитви.
"Дев'ять днів і дев'ять ночей молилися вони на зміну, - пише хроніст, - і дев'ять днів та дев'ять ночей творилося у тій клітці щось жахливе. Жінка то перекидалася на вовчицю і з несамовитою люттю кидалася на ґрати, намагаючись перегризти прути зубами, аж іскри сипалися, а то знову поверталася до свого людського образу і тоді гірко плакала, заламуючи руки, але з кожним днем і з кожною ніччю на вовчицю вона перекидалася усе рідше, аж поки на десятий день прокляття не опало з неї".
Відтоді подружжя Горошинських більше ніколи не зазнавало таких жахливих випробовувань.
А пан Северин ще не раз приїжджав до них на лови, але завше, коли погляд його
падав на руку господині, яку вона ховала у рукавиці з протезом, то ставало йому
трохи моторошно і він відводив очі.
Прикріплення: 5475358.jpg (88.4 Kb)
 
ФОРУМ » Старовинна та новітня історія Львова » Історія та легенди міста » Юрій ВИННИЧУК "Рука перевертня"
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:

Вхід на сайт
Пошук
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Статистика
    Copyright MyCorp © 2024 | Створити безкоштовний сайт на uCoz